Фільм у певній мірі довго розкачується і справжній бойовик розпочинається лише через півгодини. Але, що варто відзначити, з цього моменту екшн стрічки не відпускає увагу до самого фіналу. Міжнародний злочинець і постачальник зброї Баркані споряджає ціле військо, яке ліквідує зібравшихся у Лондоні лідерів західних країн у придачу із пам’ятками центу міста. Проте головне уособлення Заходу президент Америки і їх основна ціль виявляється не такою легкою здобиччю. Його охоронець у зображенні Баталера стає справжнім героєм бойовиків 80-90 років, якого не беруть пулі.
Фільм явно гіперболізує ситуацію, що складалася, покладаючи всі механізми вирішення ситуації в руки героя Джерарда Батлера. Звісно, теракти великих масштабів можливі, але в «Падіння Лондону» явно занижені протоколи безпеки для світових лідерів, чи просто творці фільму і близько не чули до яких заходів прибігають для охорони високопосадовців, не кажучи проте, що послідовність у кілька кроків фактично без спротив віддає центр Лондону у владу невідомо кого на досить тривалий час, що у реальному житті важко і уявити.
Так, «Падіння Лондону»має свої моменти, але як бойовик цей фільм має не той антураж. Глобальна загроза тероризму, що має на меті зламати західну систему цінностей, слабо вписується у картину тих геройств головного героя, який самотужки долає ціле терористичне угрупування. Історія про те як Батлер та Екхарт пробираються через місто із терористами ліпше би підійшла для фільмів типу «Смертельної зброї» чи «Міцного горішка», але аж ніяк не для стрічки, в якій одним із аспектів є сила політичної влади.
