Екранізація "Той, що біжить лабіринтом"

Для будь-якого твору, який переносять на кіно та телеекран, неминуче порівняння із першоджерелом. Саме в такому контексті ті, хто читав книгу "Той, що біжить лабіринтом" Джеймса Дешнера, розглядають і його кіноверсію. Не можна казати, що фільм чи роман значно краще один за одного. В обидвох є як свої плюси, так і свої мінуси. Напевно, найголовнішою позитивною рисою екранізації є відтворення лабіринту із усією його масштабністю та зловісністю, із кам'яними стінами від саме небо, із коридорами, що змінюють свій профіль та з почварами Гріверами, які не дадуть спокійно прогулюватися заплутаними шляхами. До речі, непоганим доповненням до нової франшизи, що набирає популярність, є гра раннер для мобільних пристроїв. Для цього жанру саме забіги по лабіринту є якнайкращим сетінгом, що дозволяє "власноруч" побачити всі його закутки та ліпше познайомитися із головними героями фільму. Стрічка звісно спрощує сюжет книжки. позбавляючи його дрібних деталей, але напрочуд добре передає екшн. Якщо в фільму й бракує зйомок побуту мешканців лабіринту, то на втілення всіх героїв годі нарікати. молоді актори передають всю суть свої персонажів. а роль хлопчика Чака – взагалі окраса фільму. як і в книжці фінал інтригує і налаштовує бути готовим бігти далі із головними героєм Томасом, бо вирішення основних питань ще попереду.

"Той, що біжить лабіринтом", але не фільм

Стимулом прочитати роман американського письменника Джеймса Дешнера "Той, що біжить лабіринтом" став перегляд трейлеру до однойменної кіноекранізації твору-бестселлеру. Книга підпадає до популярного нині тренду і розповідає історію про підлітків у антиутопічному/ постапокапліптичному світі. На перший погляд дана оповідь – це ще одні "Голодні ігри", але "Той, що біжить лабіринтом" має свій особливий тон і виразність. Цей роман, що є початком книжкової трилогії, завдає рух, а відповіді на питання, на які читач чекає від самого початку, породжують нові питання. Цікаво, що самого лабіринту у книжці не так вже й багато, а сама його споруда радше є одним із інструментом оповіді, ніж повноцінним місцем дії. Склалося враження, що в ньому немає нічого особливого. В ньому ніхто не губився і це попри те, що його коридори змінюються щоночі. Архетипічну основу лабіринту, що підкреслює його небезпеку, становлять нові Мінотаври – напівтварини-напівкіборги Грівери. Оповідь у "Той, що біжить лабіринтом" вибудовано таким чином, щоб не дати читачеві втратити інтерес до подій і якомога швидше перегортати одну сторінку за іншою. Разом із головним героєм Томасом, якого позбавлено пам'яті і який окрім свого ім'я нічого не знає, читач потрапляє до лабіринту і намагається дізнатися, що з себе представляє місце, до якого він потрапив. Попри надзвичайну допитливість і тверезе бажання розібратися, що врешті решт коїться, Томас мало на що дістає відповіді. У штучно створеній замкнутій громаді посеред загрозливих височенних стін лабіринту, з якого немає виходу, він стає салагою, новачком, якому чи то не довіряють, чи то не хочуть витрачати на нього час. Після того, як головний герой знайомиться із побутом лабіринту, стає зрозумілим, що головний акцент тут – це не втеча з нього через усі перешкоди, а психологічний тест. Створена у чиємусь химерному мозку забава, як вестимуть себе з півсотні підлітків, вирваних із їх звичайного життя, позбавлених пам'яті про батьків і дім та поселених у негостинному середовищі. Незважаючи на усвідомлення безвиході, мешканці лабіринту не здаються і продовжують свою вже дворічну боротьбу за життя, підкреслюючи тим самим свою силу духу. Однак творцям лабіринту, керівникам незрозумілого експерименту, здається, що це випробовування затягнулося і вони виводять на сцену двох нових героїв: власні версії Тесея і Аріадни: Томаса і Терезу, першу дівчину в лабіринті. Із їх появленням все змінюється, а поселенці лабіринту проходять свій останній тест – втеча з нього. Томас стає новим лідером, а жага відповідей – його рушійною силою. В кінці книги читачі разом із героями отримують бажані відповіді, але вони ще більше інтригують, а сама втеча і лабіринт вже не здаються такими небезпечними. Героїв готують до відкритого і ще більш неприязного світу наступних частин трилогії. Як кажуть, вони із вогню одразу потраплять у полум'я (практично буквально).