Показ дописів із міткою День незалежності: Відродження. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою День незалежності: Відродження. Показати всі дописи

четвер, 7 липня 2016 р.

«День незалежності 2» – відгук на фільм


«День незалежності: Відродження» – абсолютно непотрібний сіквел до феноменального фільму 1996 року. Стрічка мало того, що безжалісно експлуатує найкращі моменти першого фільму, а й ще вносить доволі контроверсійні нововведення. Режисер фільму – Роланд Еммерих є справжнім майстром у створенні фільмів катастроф, але тут в нього щось пішло не так. Замість характерних для митця вражаючих і доволі різноманітних стрічок, а це враховуючи його жанр – заслуговує визнання, ми отримали якусь невиразну кальку оригінального «Дня незалежності» і замахом на подальші космічні війні. І це ще не все, що не подобається у новому фільмі.

Перш за все, негативного шлейфу фільму додає відсутність Віла Сміта. Його герой із влучним привітанням прибульця у першій частини був однією із складових успіху. Тут же через непорозуміння (наче через великі грошові запроси до студії, чи щось там…) ця роль виписується поза кадром у 20-річний проміжок, що пройшов з моменту подій першого «Дня незалежності». Окрім цього не чіпляє саме розгортання подій. В першій частині попри позаземну загрозу люди чинили гідний опір впродовж всього фільму. В сучасному ж фільму, коли в землян було 20 років на підготовку і доступ до інопланетної технології, це опір зводиться нанівець при першому появленні між комічного корабля. Його технології не вражають, а єдиною докорінною відмінністю від першої навали є великі габарити.




Також незважаючи на різноманітність героїв, як нових, так і тих, що повернулися, ти їм не співчуваєш. В оригінальному «Дні незалежності» шокуючі події атаки на Землю демонструвалися через особисті драми героїв і як вони з ними справлялися. В Відродженні ці герої – просто бутафорія. Самопожертва колишнього президента нівелюється буквально за секунду, методи атаки прибульців не в’яжуться із логікою, а поява і атака їх королеви-матки була ледь не абсурдною. В фільмі радує хіба що гра Джеффа Голдблюма, який для сіквела став першим обличчям, і завдатки до майбутніх космобаталій у можливому триквелі. Хоча то вже буде зовсім інша історія і не про незалежність Землі.