«У пошуках Дорі» – відгук на мультик

Нові анімаційні пригоди яскравих рибок із коралового рифу приносять Дісней нові і вже традиційно чергові за цей рік рекорди касових зборів. Стрічка під номінальним заголовком від Дісней-Піксар доводить, що для студії батька Мікі Мауса немає нічого не можливого і виробництво розважальних фільмів поставлено на такий конвеєр, який не знає негараздів. Це стосується і, можливо вже недоречного, сіквелу до шедеврального мультфільму «В пошуках Немо», випущеного ще в 2003 році. Страшно сказати, це було вже 13 років тому, в часи, коли Піксар створював свої тривимірні комп’ютерні мультики із всією душею, кожного разу даруючи нові історії, не вичавлюючи всі соки із отриманої франшизи через сіквели і т.д.

«В пошуках Дорі» вирішує заглибитися у історію і пам’ять забудькуватої рибки-хірург Дорі. Життя із новою родиною помаранчово-білими рибками клоунами Мерліном і Немо викликає у неї спогади про її батьків і рідний дім, які кличуть у новий квест. Мультик бере все найкраще із першої частини: приємні кольори морських глибин і тих, хто їх населяє, вже знайомі другорядні персонажі і навіть схожий сюжет. Також «У пошуках Дорі» вводить своїх нових колоритних персонажів, які запам’ятовуються не гірше за попередніх.

https://www.youtube.com/watch?v=qbHkzCNuPbo

Однак, схоже це вже проблема чи не кожного другого мультика, як це було, наприклад, у злих пташок, оповідь має занадто гіперактивізований перебіг. Круговерть подій накочує один акт на інший, не даючи спокійно розглянути дійство на екрані. Часом навіть здається, що ті події підбиралися за якимось лекалом, а весь мультик скомпонований із моментів, що пройшли ретельне схвалення фокус-груп. На що ж не можна нарікати, це - якість анімації. За минулий від приквелу час комп’ютерна графіка зробила величезний крок уперед. Також традиційно радує дубляж, титульним голосом якого в цей раз стала Алла Мазур, яка подарувала українську частинку мультяшному інституту дослідження морських мешканців.

«Голограма для короля». Книга

Роман «Голограма для короля» Дейва Еггерса - одна із тих книжок, які вже через пару року після першої публікації отримують кіноекранізації. Презентована читачеві історія занурює у незвіданий для пересічного громадянина світ сучасної Саудівської Аравії, розвінчуючи і спростовуючи одні міфи і стереотипи про цю країну, та ще більше підтверджуючи інші. Як вперше ми дивимося на цю державу очима Алана Клейя, вже підстаркуватого і не надто успішного комерсанта, який приїхав провести презентацію голограмного зв’язку для короля Абдали у його амбіційному Економічному місті, проекті, що мав би затьмарити інші новоділи на арабському Близькому Сході.

Головний герой, якого розпинають власні душевні переживання, як то самотність, після вже давнього розлучення, тривога зганьбитися перед донькою і загроза банкротства постає доволі депресивною постаттю, єдиною заслугою якого у важливій місії по просуванню айті-продукту було знайомство із родичем короля. Перша наочна зустріч із місцевим менталітетом не додає Алану позитиву,а постійні переноси презентації ведуть до безсоння. Поточні події в Аравії переплітаються із спогадами про попередній бізнес-досвід і розповідають про глобалізацію із її наслідками для економіки США, для яких нова система ведення бізнесу із тим же Китаєм стає чи не справжнім абсурдом.

Так як би не було, роман «Голограма для короля» показує, що навіть за найдепресивних обставин і в місцині, де не відтворити традиційний уклад речей, можна знайти приводи для радості, поновити внутрішні сили і навіть закохатися.