Київ: панорами середмістя

Вид на києвське середмістя з Амосова 12.

Кінопогляд у рік, що минув: 2016

Неактуальний блог підбиває кінопідсумки минулого року. В 2016 році було переглянуто чималу кількість нових стрічок, однак, через те, що це саме Неактуальний блог, багато відгуків було опубліковано значно пізніше від перегляду в кіно. По деяким фільмам нотатки так і не були викладені, тим не менш пропонуємо згадати новинки 2016 року, які оцінені за 10 бальною шкалою.

Вже вкотре старт новому кінороку дав мультфільм. «Панда Кунг-Фу 3» (7 із 10) продовжує пригоди майстра дракона панди По, знайомлячи із його родичами.

«Дедпул» (8 із 10) – фільм про говіркого антигероя із світу Людей Ікс. Актор Райан Рейнольдс протягнув на великий екран історію свого улюбленого персонажу коміксів - Дедпула, однак його коміксної божевільності було малувато.

Відкриття року – мультик «Зоотрополіс» (10 із 10) від Дісней. В часі браку ідей у Голівуду ця анімаційна стрічка подарували цікавий сюжет, нових улюблених героїв і просто чудові враження від перегляду.

«Падіння Лондону» (6 із 10) – непотрібний сіквел «Падіння Олімпу». Сюжетно фільм зовсім не сприймається, але якщо просто споглядати екшн, то можна відчути атмосферу старих добрих бойовиків 80-90-их років.

Багатий на кінокомікси рік дав справжній початок розширеному всесвіту DC фільмом «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості» (9 із 10). Фільму із неперевершеними втіленнями Лекса Лютора, Диво-Жінки, Супермена та, мабуть найкращого за всі часи, Бетмена зовсім трішки не вистачило того, щоби стати ідеалом.

«Вулиця Монстро 10» (10 із 10) – неочікуване продовження фільму-катастрофи «Монстро», про яке стало відомо за кілька тижнів до початку прокату. Фільм феноменально розповів про інших монстрів.

Дісней продовжує перероблювати шедеври своєї класичної анімації. Нова стрічка із живими героями і комп'ютерними звірами «Книга джунглів» (5 із 10) і близько не дотягла до оригінального мультика.

Фільм за коміксами Марвел «Перший месник: Протистояння» (9 із 10) чи не вперше показує всю глибину кіновсесвіту MCU. Стрічка підводить до логічного завершення одразу кількох сюжетних ліній і вводить нових героїв із заділом на майбутнє.

Мультик «Angry birds у кіно» (8 із 10) – непогане доповнення до мобільних ігор цієї серії. Анімаційні пригоди про початок ворожнечі між пташками і свинями.

«Люди Ікс: Апокалипсис» (8 із 10) – черговий фільм за коміксами, провідною лінією яких в минулому році було протистояння здавалось дружніх груп героїв. На жаль, того року Люди Ікс вдарилися в самоцитування своїх же попередніх фільмів.

Робота на помилками першого фільму перезапуску не дала стрічці «Черепашки-ніндзя 2» (8 із 10) зібрати велику касу. Негатив фільму 2014 року пересилити не вдалося. А, жаль! Із сюжетних ходів другою частини і потрібно було починати ребут серії.

«У пошуках Дорі» (8 із 10) – довгоочікуване продовження пригод рибок у пошуку Немо. Історія амнеотичної рибки Дорі і її сімейного воз'єднання.

Черговий непотрібний сіквел - «День незалежності: Відродження» (5 із 10). Невдале бажання режисера Емеріха, майстра фільмів-катастроф, повторити успіх першого фільму із замашками на космічні війни.

«Голограма для короля» (7 із 10) – стрічка, що екранізує книгу-бестселер із тією ж назвою, із Томом Хенксом у головній ролі. Історія розчарувань, розвінчання міфів і стереотипів, а також віднайдення надії.

Цікавий погляд на Тарзана минулого року можна було переглянути у фільмі «Легенда про Тарзана» (7 із 10). Продовження сюжету Тарзана і Джейн, яким протистоїть злодій у виконанні неперевершеного Вальца.

«Мисливці на привидів» (4 із 10) – найгірше із переглянутого за 2016 рік. Фільм хвалили за фемінізм, але це – не фемінізм, це – блюзнірство. Недолугі жарти, повторені кілька разів, бридкість сюжету і нівелювання всіх попередніх здобутків франшизи.

Кіновсесвіт DC всіма силами намагається встигнути за своїми конкурентами. Стрічка «Загін самогубців» (8 із 10) старається показати щонайбільше героїв, розмістити ще більше саундтреків, але не надто може в сюжет, в якому не всі лінії персонажів повністю розкриті.

«Доктор Стрендж» (8 із 10) – доволі шаблонний фільм Марвел про походження супергероя. Окрім штампів, елементів сюжету, що вже були в інших кінофільмах, як завжди в Марвел не має сильного ворога. Стрічку рятують гра Бенедикта Камбербетча і небачений досі рівень спецефектів.

У чаклунському світі Гаррі Поттера були герої і до народження хлопчика, що вижив. «Фантастичні звірі і де їх шукати» (10 із 10) – це нові маги і фантастичні звірі, а тваринка нюхлер, що цупить все блискуче, краде ще й захоплення глядачів.

«Бунтар 1. Зоряні війни. Історії» (9 із 10) – більш ніж гідне доповнення до основних епізодів кіносаги. Дві години втіхи для фанатів і не тільки, масштабні битви на землі і у космосі та звісно великий і неповторний лиховіс Вейдер.

Кінопогляд у рік, що минув: 2014, 2015

Італі. Мейд ін Чіна

Ось таку цікаве оголошення українського сайту видав рекламний блок від Яндекс.

А люди з нашого Антонова ще пишаються передачею китайським підприємцям документів на АН-225 Мрія ((

«Гаррі Поттер і прокляте дитя» – відгук на книгу

Вчора, 31 липня 2016 року, у день народження письменниці Джоан Роулінг і її головного вигаданого персонажу – Гаррі Поттера, вийшла нова книжка про пригоди у чаклунському світі «Гаррі Поттер і прокляте дитя». Цього разу замість традиційної оповіді історій про чаклунів восьма частина поттеріани вийшла у виді п'єси, а ще більшого інтересу до нової книги підігрівала поставлена по ній вистава, що вже кілька місяців йде у Лондоні. До офіційного виходу книжки авторка твору навіть запустила кампанію, щоби ті, хто переглянув постановку не викривали сюжетні ходи. Однак, спойлери майже одразу розійшлися інтернетом, викликавши резонанс як по тому, що в них розповідалось, так і по самому факту їх появи. Ряд подій були неоднозначно сприйняті поттероманами і дехто навіть вважав, що це спеціальні неправдиві спойлери, аби вберегти таємницю історії. Проте вони майже на 100 відсотків виявилися достовірними.

Оповідь «Гаррі Поттер і прокляте дитя» розпочинається рівно з того місця, де закінчилася сьома частина серії. Гаррі та Джіні разом із Роном та Герміоною відправляють своїх дітей до школи магії Гогвартсу, а естафету головних діючих героїв цього разу перебирають на себе Альбус Северус Поттер і його друг Скорпіонус Мелфой, син Драко. В молодшого Поттера не найкращі відносини із батьком, його найліпший друг – нащадок візаві Гаррі Поттера, а Сортувальний капелюх ще й до цього відправив його до Слізерину. Протягом всього навчання над Альбусом важким тягарем проходить авторитет батька, а Скорпіуса взагалі рахують за сина Вольдеморта. Основні ж події у творі розгортаються не навколо пригод у школі, якими славилися сім попередніх книжок, а – навколо подорожей у часі, у які поринули молодші Поттер і Мелфой, аби виправити помилки батьків.

Роулінг разом із змінами у часі порушує одразу кілька моментів у каноні своєї серії, від яких вона так віднікувалася після введення часовороту у третій частині. Її нове оповідання не вносить майже нічого нового в магічний світ, про деяких старих персонажів згадують і не одним реченням, а основні події повторюють, як за змістом, так і за суттю, класичну кінотрилогію «Назад у майбутнє» із усіма запровадженими у ній правилами подорожей і змін у часово-просторовому континуумі. Хоча при цьому в фанатів і є можливість знову пережити важливі епізоди із різних частин серії.

За що ж можна похвалити нову книгу поттеріани – це опис дитячої психології із усіма переживаннями, сумнівами та самовизначеннями. Авторка правдиво передавала всі складні моменти підліткового дорослішання у попередніх сьоми частинах, зачіпаючи як питання дружби, поваги, успіхів у навчанні, любові, так і заздрощів, ненависті. Тепер же Джоан Роулінг приділила достатньо часу питанню,яке, через сирітство Гаррі Поттера, вона прямо не описувала – стосунки батьків і дітей.

«День незалежності 2» – відгук на фільм

«День незалежності: Відродження» – абсолютно непотрібний сіквел до феноменального фільму 1996 року. Стрічка мало того, що безжалісно експлуатує найкращі моменти першого фільму, а й ще вносить доволі контроверсійні нововведення. Режисер фільму – Роланд Еммерих є справжнім майстром у створенні фільмів катастроф, але тут в нього щось пішло не так. Замість характерних для митця вражаючих і доволі різноманітних стрічок, а це враховуючи його жанр – заслуговує визнання, ми отримали якусь невиразну кальку оригінального «Дня незалежності» і замахом на подальші космічні війні. І це ще не все, що не подобається у новому фільмі.

Перш за все, негативного шлейфу фільму додає відсутність Віла Сміта. Його герой із влучним привітанням прибульця у першій частини був однією із складових успіху. Тут же через непорозуміння (наче через великі грошові запроси до студії, чи щось там…) ця роль виписується поза кадром у 20-річний проміжок, що пройшов з моменту подій першого «Дня незалежності». Окрім цього не чіпляє саме розгортання подій. В першій частині попри позаземну загрозу люди чинили гідний опір впродовж всього фільму. В сучасному ж фільму, коли в землян було 20 років на підготовку і доступ до інопланетної технології, це опір зводиться нанівець при першому появленні між комічного корабля. Його технології не вражають, а єдиною докорінною відмінністю від першої навали є великі габарити.

https://www.youtube.com/watch?v=pDFoKeF7Y2c

Також незважаючи на різноманітність героїв, як нових, так і тих, що повернулися, ти їм не співчуваєш. В оригінальному «Дні незалежності» шокуючі події атаки на Землю демонструвалися через особисті драми героїв і як вони з ними справлялися. В Відродженні ці герої – просто бутафорія. Самопожертва колишнього президента нівелюється буквально за секунду, методи атаки прибульців не в’яжуться із логікою, а поява і атака їх королеви-матки була ледь не абсурдною. В фільмі радує хіба що гра Джеффа Голдблюма, який для сіквела став першим обличчям, і завдатки до майбутніх космобаталій у можливому триквелі. Хоча то вже буде зовсім інша історія і не про незалежність Землі.

«У пошуках Дорі» – відгук на мультик

Нові анімаційні пригоди яскравих рибок із коралового рифу приносять Дісней нові і вже традиційно чергові за цей рік рекорди касових зборів. Стрічка під номінальним заголовком від Дісней-Піксар доводить, що для студії батька Мікі Мауса немає нічого не можливого і виробництво розважальних фільмів поставлено на такий конвеєр, який не знає негараздів. Це стосується і, можливо вже недоречного, сіквелу до шедеврального мультфільму «В пошуках Немо», випущеного ще в 2003 році. Страшно сказати, це було вже 13 років тому, в часи, коли Піксар створював свої тривимірні комп’ютерні мультики із всією душею, кожного разу даруючи нові історії, не вичавлюючи всі соки із отриманої франшизи через сіквели і т.д.

«В пошуках Дорі» вирішує заглибитися у історію і пам’ять забудькуватої рибки-хірург Дорі. Життя із новою родиною помаранчово-білими рибками клоунами Мерліном і Немо викликає у неї спогади про її батьків і рідний дім, які кличуть у новий квест. Мультик бере все найкраще із першої частини: приємні кольори морських глибин і тих, хто їх населяє, вже знайомі другорядні персонажі і навіть схожий сюжет. Також «У пошуках Дорі» вводить своїх нових колоритних персонажів, які запам’ятовуються не гірше за попередніх.

https://www.youtube.com/watch?v=qbHkzCNuPbo

Однак, схоже це вже проблема чи не кожного другого мультика, як це було, наприклад, у злих пташок, оповідь має занадто гіперактивізований перебіг. Круговерть подій накочує один акт на інший, не даючи спокійно розглянути дійство на екрані. Часом навіть здається, що ті події підбиралися за якимось лекалом, а весь мультик скомпонований із моментів, що пройшли ретельне схвалення фокус-груп. На що ж не можна нарікати, це - якість анімації. За минулий від приквелу час комп’ютерна графіка зробила величезний крок уперед. Також традиційно радує дубляж, титульним голосом якого в цей раз стала Алла Мазур, яка подарувала українську частинку мультяшному інституту дослідження морських мешканців.

«Голограма для короля». Книга

Роман «Голограма для короля» Дейва Еггерса - одна із тих книжок, які вже через пару року після першої публікації отримують кіноекранізації. Презентована читачеві історія занурює у незвіданий для пересічного громадянина світ сучасної Саудівської Аравії, розвінчуючи і спростовуючи одні міфи і стереотипи про цю країну, та ще більше підтверджуючи інші. Як вперше ми дивимося на цю державу очима Алана Клейя, вже підстаркуватого і не надто успішного комерсанта, який приїхав провести презентацію голограмного зв’язку для короля Абдали у його амбіційному Економічному місті, проекті, що мав би затьмарити інші новоділи на арабському Близькому Сході.

Головний герой, якого розпинають власні душевні переживання, як то самотність, після вже давнього розлучення, тривога зганьбитися перед донькою і загроза банкротства постає доволі депресивною постаттю, єдиною заслугою якого у важливій місії по просуванню айті-продукту було знайомство із родичем короля. Перша наочна зустріч із місцевим менталітетом не додає Алану позитиву,а постійні переноси презентації ведуть до безсоння. Поточні події в Аравії переплітаються із спогадами про попередній бізнес-досвід і розповідають про глобалізацію із її наслідками для економіки США, для яких нова система ведення бізнесу із тим же Китаєм стає чи не справжнім абсурдом.

Так як би не було, роман «Голограма для короля» показує, що навіть за найдепресивних обставин і в місцині, де не відтворити традиційний уклад речей, можна знайти приводи для радості, поновити внутрішні сили і навіть закохатися.