Найатмосферніший фільм цього року. Від самого початку неперевершений інтерквел до трьох стрічок 80-их років із Мелом Гібсоном передає неповторний дух постапокаліптичного світу. Світу із його химерними представниками і повною безнадією, від якої нікуди не подітися, якою би довгою дорогою те не тікав. Том Харді втілює всі риси улюбленого шаленого Макса Рокатовські: від його небагатослівності та похмурості, і аж до самої відчайдушності на його шляху.
Фільм із першої секунди не дає відвернути погляд. Заново знайомлячи глядача із старим добрим Шаленим Максом, стрічка практично без слів занурює у незрозумілий і відразливий світ, у якому розгортаються свої перепитії, причини яких не роз'яснюють ані номінальному головному герою, ані глядацькій аудиторії. Це змушує і з ще більшою увагою вдивлятися в екран, а героям проявляти увесь рівень свої шаленості.
Не з чим незрівняний візуальний ряд фільму створює до дрібниць продумані елементи постапокаліптичного світу. Автівки, а скоріше засоби пересування на колесах, зібрані із підручних деталей, багато з яких додані у якості елементів декору. Ними мешканці цього світу наче хизуються, аби показати себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар